Чому важливо не чекати, поки собаці стане важко дихати
Французькі та англійські бульдоги, мопси, пекінеси, бостон-тер’єри, ши-тцу та інші брахіцефалічні породи мають характерну анатомічну будову черепа та верхніх дихальних шляхів.
На жаль, у частини таких собак формується брахіцефалічний обструктивний синдром дихальних шляхів — BOAS (Brachycephalic Obstructive Airway Syndrome).
Хропіння, сопіння та шумне дихання у брахіцефала не завжди є просто «особливістю породи». Вони можуть бути першими ознаками порушення прохідності верхніх дихальних шляхів.
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРИ BOAS?
Основними анатомічними проблемами можуть бути:
• стеноз (звуження) ніздрів;
• надмірно довге та/або потовщене м’яке піднебіння;
• патологічна будова носових ходів;
• надлишкові тканини в ділянці носоглотки;
• виворіт гортанних мішечків;
• вторинні зміни та колапс структур гортані.
Через звуження дихальних шляхів собаці доводиться докладати значно більше зусиль для кожного вдиху.
З часом постійний негативний тиск у верхніх дихальних шляхах може сприяти розвитку вторинних патологічних змін.
Саме тому ми не рекомендуємо чекати, поки молода собака почне по-справжньому задихатися.
НАШ АЛГОРИТМ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА БРАХІЦЕФАЛІЧНИМ ЦУЦЕНЯМ
3–4 МІСЯЦІ
Першу цілеспрямовану оцінку дихання бажано проводити вже у ранньому віці.
Оцінюємо:
• форму та ступінь відкриття ніздрів;
• характер і шумність дихання;
• респіраторне зусилля;
• наявність хропіння;
• переносимість помірного навантаження;
• наявність регургітації та інших гастроінтестинальних симптомів.
При вираженому стенозі ніздрів питання ранньої ринопластики може розглядатися вже приблизно у 12–16-тижневому віці.
Мета ранньої корекції — зменшити опір проходженню повітря та не допустити тривалого надмірного навантаження на інші структури верхніх дихальних шляхів.
6 МІСЯЦІВ
Повторно оцінюємо функцію дихання.
Особливу увагу звертаємо на:
• постійне шумне дихання;
• хропіння не тільки під час сну;
• дихання з відкритим ротом без значного фізичного навантаження;
• швидку втомлюваність;
• погану переносимість спеки;
• тривале відновлення після активності;
• блювання або регургітацію;
• епізоди ціанозу або непритомності.
Якщо клінічні ознаки BOAS уже присутні, ми не рекомендуємо чекати, поки собака «переросте» проблему.
6–12 МІСЯЦІВ
У цьому віці особливо важливо оцінити, чи не прогресує обструкція верхніх дихальних шляхів.
За наявності показань проводиться поглиблена оцінка верхніх дихальних шляхів та визначається необхідний обсяг корекції.
РАННЯ ЛАЗЕРНА КОРЕКЦІЯ М’ЯКОГО ПІДНЕБІННЯ
У нашій клініці одним із методів хірургічної корекції подовженого м’якого піднебіння є використання ДІОДНОГО ЛАЗЕРА.
Ми дотримуємося принципу ранньої оцінки брахіцефалічних пацієнтів і, за наявності клінічних та анатомічних показань, розглядаємо можливість своєчасної лазерної корекції м’якого піднебіння.
Наше завдання — не чекати розвитку тяжкого BOAS та виражених вторинних змін дихальних шляхів.
Діодний лазер дозволяє виконувати контрольовану корекцію тканин м’якого піднебіння з одночасною коагуляцією. У науковій ветеринарній літературі діодна лазерна палятопластика описана як один із методів хірургічного лікування подовженого м’якого піднебіння при BOAS.
Однак рішення про необхідність лазерної корекції та її обсяг ми приймаємо ІНДИВІДУАЛЬНО після оцінки конкретного пацієнта.
Не кожному брахіцефалу потрібна однакова операція.
У одного пацієнта основною проблемою можуть бути стенотичні ніздрі, в іншого — м’яке піднебіння, а у третього вже існує багаторівнева обструкція верхніх дихальних шляхів.
ЧОМУ МИ ЗА РАННЮ ДІАГНОСТИКУ?
BOAS — це не лише проблема «короткого носа».
Тривала обструкція може поступово призводити до вторинних змін верхніх дихальних шляхів.
У ветеринарній літературі описані випадки серйозних вторинних змін гортані навіть у дуже молодих брахіцефалічних собак.
Тому наша позиція:
НЕ ЧЕКАТИ, ПОКИ СОБАКА ПОЧНЕ ЗАДИХАТИСЯ.
Наявність постійного хропіння, шумного дихання, непереносимості навантаження чи спеки у молодого брахіцефала — це привід для обстеження, а не норма, яку потрібно просто прийняти через особливості породи.
Рання діагностика, контроль маси тіла, правильний режим фізичних навантажень та своєчасна корекція виявлених анатомічних порушень можуть суттєво покращити якість життя брахіцефалічної собаки.
ДИХАТИ ВІЛЬНО — ЦЕ НОРМА.
Навіть якщо у вашого улюбленця дуже коротка мордочка.