Французькі та англійські бульдоги, мопси, пекінеси, бостон-тер’єри та інші собаки з короткою мордочкою мають особливу будову черепа, яка робить їх такими впізнаваними та популярними.
Але разом із характерною зовнішністю деякі з них отримують і серйозну проблему — брахіцефалічний обструктивний синдром дихальних шляхів (BOAS).
ЩО ТАКЕ BOAS?
Це не просто «особливість породи» і не звичайне хропіння.
Через анатомічні особливості у собаки можуть бути:
• звужені ніздрі;
• надмірно довге або потовщене м’яке піднебіння;
• звуження носових ходів;
• надлишкові тканини в ділянці глотки;
• збільшення опору проходженню повітря;
• вторинні зміни та колапс структур гортані й дихальних шляхів.
У результаті собаці доводиться докладати значно більше зусиль, щоб зробити звичайний вдих.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО СОБАЦІ ВАЖКО ДИХАТИ?
Власники часто звикають до характерних звуків і вважають їх нормальними для породи.
Але звернутися до ветеринарного лікаря варто, якщо собака:
• голосно дихає або хропить навіть у стані спокою;
• швидко втомлюється під час прогулянки;
• важко переносить фізичне навантаження;
• дуже погано переносить спеку;
• довго відновлює дихання після активності;
• спить у незвичних позах, намагаючись полегшити дихання;
• має епізоди блювання або зригування;
• синіє, втрачає координацію або непритомніє після навантаження.
ВАЖЛИВО: ХРОПІННЯ — НЕ ЗАВЖДИ «МИЛА ОСОБЛИВІСТЬ»
Сучасні ветеринарні дослідження показують, що BOAS — це хронічне захворювання, яке може суттєво впливати не лише на дихання, а й на якість життя тварини.
Проблеми з верхніми дихальними шляхами можуть поєднуватися з порушеннями сну, гастроезофагеальним рефлюксом та іншими системними наслідками.
ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ?
Насамперед необхідно оцінити ступінь порушення дихання.
Ветеринарний лікар оцінює будову ніздрів, характер і шумність дихання, переносимість фізичного навантаження та інші ознаки BOAS. За необхідності проводиться додаткова діагностика верхніх дихальних шляхів.
При клінічно значущому BOAS може бути рекомендована хірургічна корекція — зокрема розширення ніздрів та корекція м’якого піднебіння. Обсяг операції визначається індивідуально, оскільки проблема може знаходитися одразу на декількох рівнях дихальних шляхів.
ЧИ ВАРТО ЧЕКАТИ, ПОКИ СТАНЕ ГІРШЕ?
Не варто.
Постійний підвищений опір під час вдиху з часом може сприяти розвитку вторинних змін дихальних шляхів.
Тому брахіцефалічну собаку бажано обстежити не тоді, коли вона вже починає задихатися, а значно раніше.
Наша рекомендація власникам французьких та англійських бульдогів, мопсів, пекінесів та інших брахіцефальних порід — хоча б один раз пройти цілеспрямовану оцінку функції верхніх дихальних шляхів.
Бо можливість вільно дихати — це не розкіш і не питання зовнішності. Це одна з основ нормальної якості життя собаки.